«Єліци во Хріста крєстістєся, во Хріста облєкостєся…»
Передмова УПДМ РПЦЗ: Бажаємо привернути увагу шановного читача до теми обливального хрещення. Публікуємо статтю, котра раніше була надрукована в Руському Духовному журналі «Вера и Жизнь», котрий випускався членами чернігівської общини РПЦЗ ще у 1990 – х роках. Стаття і передмова на наш погляд і нині актуальна, а тому залишаємо в ній усе без змін. Усім нашим істинно – православним чернігівським браттям, висловлюємо подяку за понесенні ними труди. Правильне знання не повинно загубитись у повсякденній метушні, а навпаки повинно всіляко затверджуватись серед усіх Божих Церков. Для надзвичайних умов, чи якихось непередбачених перешкод, котрі трапляються у житті, можна допустити деяку міру вимушеної церковної ікономії - як фактор винятку з правила. Виняток свідчитиме, лише про те, що існує Правило, адже сказано, що при необхідності: « І закону буває переміна». Традиційна позиція занурювального хрещення, котрої довгі роки дотримується Руська Православна Зарубіжна Церква для нас являється позицією поміркованою і пріоритетною. Пам’ятаймо і про те, що буква без духу мертвить, адже форма мусить бути наповнена духом і смислом. Аби формалізм не брав верх над здоровим церковним глуздом, будемо прикладати зусилля у пізнанні святих традицій Христової Церкви, будемо сторонитись крайнощів як ліворуч, так і праворуч. Священик Андрій Трачук. Свято – Мефодіє – Кирилівська Українська Православна Духовна Місія Руської Православної Церкви Закордоном.
Від редакції журналу «Вера и Жизнь»: Публікацією Окружного послання Преосв. Архієп. Никіфора ми відкриваємо одну із найбільш важливих, злободенних і болючих тем в сучасному церковно – парафіяльному житті. Питання про правильне хрещення не нове в Руській Церкві, в останні ж роки воно стало особливо актуальним: рідко – рідко зустрінеш парафію (або священика), в котрій би хрестили повним канонічним зануренням ( як це було за старі часи (іздревлє) і як це звершується в Руській Зарубіжній Церкві і у старообрядців). Все частіше обливанням і навіть кропленням… Але ж подібні «хрещення» Руська Церква в старовину (а Грецькі Церкви і по сей день ) визнавала не дійсними. Бог дасть, це не остання публікація в нашому журналі на цю тему. Зараз же звертаємось до духовенства і парафіян: будьте уважні, не залишайтесь байдужі до цієї публікації. Від цього залежить життя новонароджених во Христі. Адже що ж виходить у тих випадках, коли хрестять обливанням або кропленням? А виходить, що людина може жити і умерти нехрещеною.
Окружне Послання Никіфора, Архієпископа Славенського і Херсонського
Проти обливального хрещення
За справою звання мого я зобов’язаний спостерігати за усім, що стосується до вчення християнського, аби сіє вчення зберігалось здраво і неушкоджено. І, по – перше – звертаю увагу вашу на святе хрещення, котре є дверми всіх Таїнств, початок спасіння нашого, відпущення гріхів і примирення з Богом. Воно є дар всиновлення, тому що в хрещенні ми стаємо синами Божими і співспадкоємцями Христу, облікаючись в Христа Господа нашого, за словом св. Апостола Павла: єліци во Хріста крєстістєся, во Хріста облєкостєся – всі ви ті, що в Христа хрестилися, у Христа обліклись (тобто одягнyлись- коментар УПМ) (Гал. 3, 27). Без цього і спастись ніхто не може: якщо хто не народиться від води і Духу, не може увійти в царствіє Божиє ( Ін. 3. 5). Розмірковуючи про це Таїнство святе, я повинен сказати вам, що: 1. Саме слово або найменування його на первісній мові, на котрій передавали нам благовіствування Богом просвітленні Євангелісти, означає занурення, а не обливання або окроплення (грецьке слово «baptizo» - занурюю, хрещу водою). 2. Перший узаконувач хрещення Господь і Спаситель наш Іісус Христос, увійшовши в ріку Іордан і, занурюючись , - хрестився. 3. Так і апостол Филип хрестив євнуха: і зійшли обидва у воду, Филип і євнух; і хрестив його (Діян. 8, 38). 4. Православна Церква за переданням апостольським завжди хрестила через занурення. Це видно із 50 – го правила святих Апостолів: «Якщо хто, єпископ або пресвітер, здійснить не три занурення… та буде скинутий…»; із 2 – го таємнознаного повчання св. Кирила Ієрусалимського: «Ви сповідали спасительне сповідування і, занурившись тричі в воді…»; із слів св. Василія Великого: «Трьома зануреннями і стількома ж закликами звершується велике Таїнство Хрещення». 5. Занурення в воду, і притому троєкратне, і троєкратне ж сходження від води встановлене не довільно і не випадково, але в образ таємниці триденного Воскресіння Христового. «Вода, - говорить св. Василій Великий, - являє собою знамення смерті, приймаючи тіло ніби у гроб.  Тіла тих, хто хреститься, у воді деякою мірою погребаються, таємниче зображуючи відкладення плотських тіл, по слову Апостола:В Ньому і ви обрізані зніманням з себе гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим; були поховані». 6. Церква Православна скрізь охрещує через трьохкратне занурення у воду і возведенням від води. Так охрещує Церква грецька, арабська, болгарська, сербська, волоська, далматська; так хрестить і Церква руська у всій Великоросії. Кожна із цих Церков має сосуд, в котрому тричі занурює роздягнених немовлят, котрих хрестять з закликанням імен Пресвятої Троїці (як вказано в 49 – му правилі апостольському: « Якщо хто, єпископ або пресвітер, хрестить не по Господньому затвердженню, в Отця і Сина і Святого Духа… та буде скинутий»). А що і у всій Малоросії колись таким же чином хрестили немовлят, у тому немає ніякого сумніву. Святий Володимир прийняв віру і всі обряди церковні запозичив у греків, котрі і колись і тепер охрещують через занурення. Дивним після цього видається, що ті, котрі мали учителів – греків і котрих хрестили греки, охрещуються тепер не через занурення. Проте, гадаю і не безпідставно, що хрестити через обливання стали спершу в Києві, а згодом і по всій Малоросії. Таке відступлення сталось, з того часу, коли уніати заволоділи Київською митрополією. В Римській Церкві до XII століття хрестили через занурення, а потім почали хрестити не тільки через обливання, але і через окроплення. Із цього слідує, що із всіх православних одні тільки малороси, відмінивши занурення, охрещують через обливання. А це надало привід розкольникам обвинувачувати нас у тому, що ми, зневаживши передання святих апостолів, котре без переміни тримається у всій Православній Церкві, пішли у слід звичаю папістів, котрі в числі різних неправильних відмін наважились перемінити і святе хрещення. « Хвалю вас, братія, що ви все моє пам’ятаєте і тримаєте передання так, як я передавав вам (1 Кор. 11, 2). Отже, братія, стійте і тримайте передання, котрим ви научені або словом або посланням нашим (2 Фес. 2, 15)». Так писав божественний Павел. А св. Василій Великий ясно говорить: «Біда буває, коли хто – небудь помре без хрещення або коли буде що – небудь опущене із переданого при звершенні хрещення». Для чого ж ми робимо упущення в настільки важливій справі? Чому ми не зберігаємо цього святого апостольського передання, як зберігає його вся Православна  Церква? Яку причину, яке вибачення надамо у тому? Можливо, хто скаже, що небезпечно занурювати немовлят в воду? Але це буде лукавством. Життя Його Імператорського Височества, благовірного Государя Цесаревича і Великого князя Павла Петровича і Його високих чад вельми дорогоцінне, однак вони ж без всякого побоювання, по благості Божої, були хрещені троєкратним зануренням в досить глибокому сосуді, котрий я сам бачив в придворній церкві. Нарешті, якщо б хто знав, що холодна вода в зимній час може бути шкідлива для здоров’я немовлят, той повинен знати, що ніякий закон не повеліває, аби вода, котра використовується в хрещенні, була холодна і замерзла; можна брати воду, котра знаходиться у кімнаті. Досить, здається, і того, що я сказав вам, возлюблені в Христі чада і пречесні священики, досить для того, аби ви більше не хрестили через обливання, а хрестили б через занурення, аби ви першими за інших в Малоросії показали приклад цей святий і за служіння і ревність по збереженню в Церкві древнішого апостольського передання удостоїлись одержати від Бога нагороду. В тім, аби хто – небудь не знехтував цієї постанови нашої під тим приводом, що від нас не було на те ясного повеління, то ми, по владі нашій пастирській, усім нашим духовним правлінням повеліваємо:
1. Старатися, аби у всякій церкві був влаштований сосуд срібний або мідний або із іншого якого – небудь пристойного матеріалу, котрий би мав фігуру дзвону або кадила, знизу вужчий, а доверху ширший, глибиною не менше аршина, а шириною дорівнював би глибині, так аби був придатний до вживання.
2. Повеліти скрізь священикам, аби над вищезгаданим сосудом з водою прочитані були звичайні молитви і в освяченій воді охрещували б немовлят при троєкратному занурені з закликанням на кожному із занурень одного із трьох імен Пресвятої Троїці, як звершується в Великоросії.
 3. Суворо наказувати, аби священну воду по звершенні хрещення не виливали геть куди в нечисте місце, але збережено і з відповідною повагою виливали б її в умивальницю, тобто де священики руки омивають, а самий сосуд ні на яку іншу справу не використовувати, але зберігати його в церкві в числі інших священних сосудів. Для тих, хто викаже покірність і має охоту виконати сіє наше повеління обіцяємо Боже благословення, вічну славу і наше пастирське благословення. □ 1754 рік.
|