Українська Православна Духовна Місія

Неділя, 05.05.2024, 04:59

Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 19
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 »

Різдвяна енцикліка митрополита Григорія (Бабунашвілі), Бостонського, Первоієрарха СПЦПА (HOCNA). Ч. 3.

І далі:

«Правосуддя не належить до християнського образу життя, і про це немає вказівок у вченні Христа. Радуйтесь з тими, хто радіє і плачте з з тими, хто плаче; бо це ознака прозорої чистоти. Страждати з хворими і оплакувати грішників; з тими, хто розкаюється, радій ... не докоряй никому, не ображай нікого, навіть тих, котрі живуть дуже злобно.

Статті | Переглядів: 237 | Додав: Зілот | Дата: 09.01.2019

Різдвяна енцикліка митрополита Григорія (Бабунашвілі), Бостонського, Первоієрарха СПЦПА (HOCNA) Ч. 2.
Тут ми підходили до критичної точки: він мав намір зробити це тайно, аби не надавати її становищу розголосу. Якщо б Йосиф обнародовав припущене прелюбодіяння, Марії загрожувала би смерть. Саме для того, аби цього не сталося, Йосиф вирішив приховати її таємницю. Ось чому євангеліст називає його праведным. В Євангелії його хвалят не за те, що він дотримувався закону, а за порушення закону в цьому питанні!

Статті | Переглядів: 279 | Додав: Зілот | Дата: 09.01.2019

Різдвяна енцикліка митрополита Григорія (Бабунашвілі), Бостонського, Первоієрарха СПЦПА (HOCNA) Ч. 1.

«Йосифе, скажи нам: / як Діву, Котру взяв ти зі Святилища, / вагітною приводишь в Віфлеєм?" / "Я," – говорить він, – "пророків дослідив / і, откровення отримав через Ангела, переконався, / що Бога народить Марія невимовно; / Йому на поклоніння волхви зі Сходу прибудуть, / з дарами дорогоцінними служіння звершуючи". / Нас ради, Господи, / що воплотився, слава Тобі!». (Тропар на Славі: гл. 3, Царські часи за 25 грудня, служба 3- часу)[1]

 

[1] Слава, глас 3: Іосифе, рци нам: / како, Юже от святих приял єси, / Дєву непраздну приводиши в Віфлеєм? / Аз, рече, пророки іспитах / і, вєсть прієм от Ангела, увєріхся, / яко Бога родіт Марія несказано; / Ємуже на поклоненіє волсві от востоков приідут, / с дари честними служаще. / Воплотивийся нас ради, Господи, / слава Тебє.

Статті | Переглядів: 271 | Додав: Зілот | Дата: 09.01.2019

Сигіліон Патріарший і Синодальний від 20 Листопада 1583 року (з анафемою послідовникам Григоріанської пасхаліі і місяцеслова).

Сигіліон

(Указ або окружне послання) Патріарший і Синодальний.

Ієремія милістю Божою Архієпископ Константинопольський - Нового Риму і Вселенський Патріарх.

Так як знову Церква старого Риму, немовби радіючи марнославству своїх астрономів, необачно змінила чудові постанови про священну Пасху, що звершуються християнами, що ухвалені і визначені 318-ю святими отцями святого і Вселенського Собору 1-го Нікейського, що шануються християнами всієї землі і котрі святкуються як визначено, - заради цього стає причиною соблазнів. Бо перед нашою Мірністтю постали мужі-вірмени, питаючи щодо практики святкування, тому що і вони примушуються прийняти ці нововведення.

Апологетика | Переглядів: 435 | Додав: Зілот | Дата: 25.12.2018

Релігійні чинники народження Козацької України

Сергій Шумило. Чернігів-Київ. (РІПЦ)

У середньовічній Європі інколи часто межі приналежності тих чи інших племен до того чи іншого народу визначались межами поширення тої чи іншої помісної церковної юрисдикції на певні терени. Саме так було, зокрема, на Русі, де всі племена (незалежно від етнічного походження) після навернення до християнства і введення їх до юрисдикції Руської Церкви починали вважатися приналежними до руської народності.
Як справедливо зауважує з цього приводу проф. В.Ричка, «у другій половині ХІІІ-ХІV ст. зберігалася конфесійна єдність всієї території Київської Русі, що живила у масовій свідомості уявлення про неї як про єдине етноконфесійне й політичне утворення» [Ричка В. «Київ – другий Єрусалим» (з історії політичної думки та ідеології середньовічної Русі). – К.: Інститут історії України НАНУ, 2005. – С.216].
Водночас, саме цей вплив меж церковної юрисдикції з часом призвів до народження двох різних і одночасно споріднених народів – українського та російського. Початком такого розділення у до того духовно єдиному народі став розкол у Руській Церкві в XV ст. на дві окремі митрополії – Київську і Московську.
Розкол у Руській Церкві стався в результаті прийняття митрополитом-греком Ісидором, слідом за Константинополем, Флорентійської унії з католицьким Римом 1439 р. До того часу землі як Києво-Литовської Русі, так і Московської Русі, були об’єднані під омофором єдиного Митрополита Київського і всея Русі. Одиничні, локальні випадки обрання окремих митрополитів у Литві чи Московії глобально на ситуацію не впливали. Ситуація кардинально змінилася після подій Флорентійської унії.

Статті | Переглядів: 386 | Додав: Зілот | Дата: 07.05.2013

Шлях доброї незгоди

Лист – Сповідання православної віри

Короткі відомості про старця Саву з келії Святителя Миколая на Капсалі, Афон.

Високоповажний старець отець Сава спочатку слідував політиці дев’ятнадцяти керуючих монастирів на Афоні, котрі вважали, як і багато хто, що на деякий час потрібно робити певні поступки в питаннях віри.      

І так як він був доброчесний, щирий і благонамірений, то багато отців, котрі нещодавно прибули на Афон, - так званні «нові святогорські* отці», які перебувають у спілкуванні з екуменістами і поминають Константинопольського патріарха, - часто відвідували старця. Вони ставили його як приклад своїм учням і незмінно повторювали, що, якщо відокремлення зилотів і їхні протести є правильними, чому тоді доброчесний отець Сава не пішов за ними?                                            

Але коли в грудні 1987 року Константинопольський патріарх Димитрій* співслужив з римським папою, старець Сава повстав – його душа не могла більше переносити перебування в такій явно екуменічній церкві. Разом з іншими подвижниками він протестував і відокремився від усієї решти отців на Афоні, котрі слідують політиці дев’ятнадцяти монастирів. Він не ходив до церкви ні в жоден з цих монастирів, ні в келії чи скити, котрі були у спілкуванні з ними.    



Апологетика | Переглядів: 446 | Додав: Зілот | Дата: 07.11.2012

Святитель Філарет (Вознесенський) Боголюбивий, 3-й Первоієрарх РПЦЗ.

Пам'ятка православного християнина.


Пам'ятай: ти син (дочка) Православної Церкви. Це не порожні слова. Пам'ятай до чого це тебе зобов'язує.


Життя земне швидкоплинне. Не помітиш, як воно промайне. Але нею визначиться вічна доля твоєї душі. Не забувай цього ні на хвилину.

Старайся жити благочестиво.
Молись Богу у храмі, молись Богу вдома, благоговійно, з вірою, з відданістю волі Господньої. Виконуй святі і спасительні правила Церкви, Її статути та Заповіді. Поза Церкви, поза послуху Їй - порятунку немає.

Дар слова - великий Божий дар. Він облагороджує людину, він незмірно підіймає його над усіма іншими земними творіннями. Але як зловживає ним тепер розбещене людство. Бережи цей дар і вмій користуватися словом по християнськи.
Гомілетика | Переглядів: 382 | Додав: Зілот | Дата: 15.08.2012

Іван Воробйов 

РОЗКОЛ БЕЗ РОЗКОЛУ – ТАКЕ БУВАЄ?


У «Символі віри» сказано, що Церква єдина. За вченням церковним, коли порушується єдність віри, стається розкол. Самий відомий випадок – великий розкол 1054 року, що ознаменував остаточне догматичне і канонічне розділення православного Сходу і римо-католицтва. Церковні канони (що містяться в «Кормчої Книзі») визначають таку ситуацію як втрату благодаті спільнотою що відпала. Православна точка зору була у тому, що «латиняни» відпали від Церкви, а самі латиняни вважали у свою чергу схизматиками візантійців, руських, сербів та інші Православні помісні Церкви. 

Але в історії Церкви бувають ситуації, коли єдність віри зберігається, і відбувається тільки зовнішнє, адміністративне розділення, коли розрив спілкування не тягне за собою втрату благодаті однією із сторін. Що відбувається тоді, і чи багато було таких випадків, щоб вважати цю ситуацію регулярною?
Наведемо цікавий список, складений православним істориком з Англії Володимиром Моссом.
Статті | Переглядів: 853 | Додав: Зілот | Дата: 14.08.2012

Архієпископ Аверкій (Таушев), Сіракузький і Троїцький, Джорданвілльський Златоуст. 

Сутність посту і сучасне нерозуміння посту.

Настає Великий Піст. Св. Церква радісно співає: «Возсія вєсна постная!» «Радостно пріімєм, вєрнії, богодохновєноє завєщаніє поста…» «Постноє врємя свєтло начнєм!...». Але ледве чи не більшість сучасних християн навіть не розуміють, з приводу чого радіти і у чому саме міститься істинний піст.  

Багато хто, дуже багато хто, в наш час вважають, що сутність посту складається в забороні вкушати скоромну їжу, тобто: м'ясо, молоко, сир і яйця і не розуміють, який смисл в такій забороні. Любителі ситно і смачно поїсти навіть обурюються на Церкву, навіщо вона це встановила, кажучи, що «це ні до чого, ні нащо не потрібно», що «чи не все рівно, що їсти», і на ділі відкидають піст, цілковито ігноруючи його і зовсім не дотримуючись посту. Рідко-рідко в наші дні хто радіє приходу посту і поститься, особливо по-справжньому, як цього вимагає устав церковний.

Гомілетика | Переглядів: 488 | Додав: Зілот | Дата: 14.08.2012

 
Архієпископ Аверкій (Таушев), Сіракузький і Троїцький, Джорданвілльський Златоуст.
 
ОБРАЗ ФАРИСЕЯ

Треба знати і пам’ятати, що не тільки той фарисей, хто любить робити добрі справи на показ або прикидатися благочестивим, не будучи таким на самому ділі, але і той, хто впевнений у своїй власній доброчинності, хто не вважає для себе за потрібним по-справжньому каятися і виправляти своє життя, хто високо цінує сам себе, свої труди і заслуги, і одночасно – унічижає інших людей, вважаючи себе вище і краще їх. Фарисей – це той, хто весь сповнений свідомості: «Нєсмь, якоже прочії человєци» (Лк. 18, 11). Фарисейство – це сама всепоражаюча і всезгубна, а, разом з тим, і сама тонка і тому небезпечна недуга, котрою, в більшій чи меншій мірі, заражені всі люди, оскільки вони грішать, а каятися не хочуть, не помічаючи своїх гріхів, не усвідомлюючи всієї скверни і важкості їхньої, а тому і не картають себе про них, а нерідко – лукаво виправдовуючи себе в них. В колишні часи фарисейство було, однак, більш грубим, якщо можна так висловитися, більш «примітивним», «карикатурним» і, внаслідок цього, порівняно легко розпізнаваним...
Гомілетика | Переглядів: 354 | Додав: Зілот | Дата: 23.01.2012

1-10 11-19

Форма входу

Гомілетика [4]
Апологетика [6]
Статті [9]

Категорії розділу

Гомілетика [4]
Апологетика [6]
Статті [9]

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 13

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Пошук