У категорії матеріалів: 6
Показано матеріалів: 1-6 |
|
Сортувати по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Сигіліон Патріарший і Синодальний від 20 Листопада 1583 року (з анафемою послідовникам Григоріанської пасхаліі і місяцеслова).
Сигіліон
(Указ або окружне послання) Патріарший і Синодальний.
Ієремія милістю Божою Архієпископ Константинопольський - Нового Риму і Вселенський Патріарх.
Так як знову Церква старого Риму, немовби радіючи марнославству своїх астрономів, необачно змінила чудові постанови про священну Пасху, що звершуються християнами, що ухвалені і визначені 318-ю святими отцями святого і Вселенського Собору 1-го Нікейського, що шануються християнами всієї землі і котрі святкуються як визначено, - заради цього стає причиною соблазнів. Бо перед нашою Мірністтю постали мужі-вірмени, питаючи щодо практики святкування, тому що і вони примушуються прийняти ці нововведення. |
Шлях доброї незгоди
Лист – Сповідання православної віри Короткі
відомості про старця Саву з келії Святителя Миколая на Капсалі, Афон.  Високоповажний старець отець Сава спочатку
слідував політиці дев’ятнадцяти керуючих монастирів на Афоні, котрі вважали, як
і багато хто, що на деякий час потрібно робити певні поступки в питаннях віри.
І
так як він був доброчесний, щирий і благонамірений, то багато отців, котрі нещодавно
прибули на Афон, - так званні «нові святогорські* отці», які перебувають у спілкуванні з
екуменістами і поминають Константинопольського патріарха, - часто відвідували
старця. Вони ставили його як приклад своїм учням і незмінно повторювали, що,
якщо відокремлення зилотів і їхні протести є правильними, чому тоді доброчесний
отець Сава не пішов за ними? Але
коли в грудні 1987 року Константинопольський патріарх Димитрій* співслужив з римським папою, старець Сава
повстав – його душа не могла більше
переносити перебування в такій явно екуменічній церкві. Разом з іншими
подвижниками він протестував і відокремився від усієї решти отців на Афоні,
котрі слідують політиці дев’ятнадцяти монастирів. Він не ходив до церкви ні в
жоден з цих монастирів, ні в келії чи скити, котрі були у спілкуванні з ними.
|
«Єліци во Хріста крєстістєся, во Хріста облєкостєся…»
Передмова УПДМ РПЦЗ:
 Бажаємо привернути увагу шановного читача до теми обливального хрещення. Публікуємо статтю, котра раніше була надрукована в Руському Духовному журналі «Вера и Жизнь», котрий випускався членами чернігівської общини РПЦЗ ще у 1990 – х роках. Стаття і передмова на наш погляд і нині актуальна, а тому залишаємо в ній усе без змін. Усім нашим істинно – православним чернігівським браттям, висловлюємо подяку за понесенні ними труди. Правильне знання не повинно загубитись у повсякденній метушні, а навпаки повинно всіляко затверджуватись серед усіх Божих Церков. Для надзвичайних умов, чи якихось непередбачених перешкод, котрі трапляються у житті, можна допустити деяку міру вимушеної церковної ікономії - як фактор винятку з правила. Виняток свідчитиме, лише про те, що існує Правило, адже сказано, що при необхідності: « І закону буває переміна». Традиційна позиція занурювального хрещення, котрої довгі роки дотримується Руська Православна Зарубіжна Церква для нас являється позицією поміркованою і пріоритетною...
|
 Правда, екуменісти – і інославні і православні – намагаються на своїх конференціях знайти точки дотику в області віри, аби прийти до можливої для них єдності. Вельми показовим в даному випадку є послання Оксфордської конференції, скріплене підписами усіх учасників: «Ми єдині, - говориться тут, - в вірі в Господа нашого Іісуса Христа, як втілене Слово Боже. Ми єдині в нашій прив’язаності до Нього, Голови Церкви, Царю царів і Господу господствуючих. Ми єдині в сповіданні, що ця прив’язаність має перевагу понад усіма іншими прив’язаностями… Ми єдині, тому що усі являємось предметом Божої любові і благодаті». Та всі ці єдності не мають ніякого відношення до питання про істинне з’єднання православних з інославними. Однак православні екуменісти, в усякому разі в особі своїх вождів, надають цим єдностям загального характеру велике значення. Тому вони вказують на слова Іоанна Богослова: Всякій Дух, котрий сповідує Іісуса Христа, котрий прийшов в плоті, є від Бога. А всякий дух, котрий не сповідує Іісуса Христа, котрий прийшов в плоті, не є від Бога, але це дух антихриста (І Ін. ІV, 2 - 3). |
Архієпископ Серафим (Соболєв), Богучарський.
Один із вчених дослідників питання про новий і старий стилі, дійсний член Руської астрономічної спілки Є. Предтеченський говорить, що лише з епохи Відродження стали на Заході займатися в числі інших наукових питань і пасхальним обчислюванням. «Нажаль, - заявляє він, ледве зрозумівши будову Александрійського канону, і зрозумівши, можливо далеко не як слід, західні пасхалісти невдовзі забажали бути реформаторами і самовпевнено заходились за виправлення прекрасно виконаної праці». За словами Предтеченського, «якщо б епоха Відродження почалась одночасно як на Заході, так і на Древньому Сході Європи, якщо б нещасні обставини не загубили в кінець освіченості в древніх Християнських Церквах в Візантії…якщо б александрійські традиції і освіченість перших віків не переривались на Сході, то навряд чи б можливо було і все перетворення, зроблене папою Григорієм XІІІ» (Є. Предтеченський – дійсний член Руської астрономічної спілки, «Церковне часосчислення і критичний огляд існуючих правил визначення Пасхи». СПб. 1892. С. 4-5). До цих слів Предтеченського ми повинні додати, що виникнення календарної реформи папи Григорія XІІІ зумовлювалось не тільки відсутністю певного розуміння і засвоєння західними пасхалістами Александрійського канону з його пасхальним обчислюванням і занепадом науковості на Сході, але головним чином їхньою невірою в Святу Церкву, точніше в те, що в ній живе і діє Дух Святий, як джерело всякої істини. |
Святитель Серафім (Соболєв), Архієпископ Богучарський.
Останнім часом Руська Церква зазнає сильний тиск із боку екуменістів, аби спонукати її приймати участь в екуменічному русі. 22-го серпня ц. р. екуменісти скликають в Амстердамі, як вони кажуть, «Всецерковну конференцію». За повідомленням «Церковного Вісника», що видається при Болгарському Синоді, на цій «Всецерковній конференції» будуть приймати участь 136 так званих християнських церков і представники східних грецьких церков. Безперечно, на цьому екуменічному з’їзді будуть присутні і представники руських церковних організацій за кордоном, не підпорядкованих нашій Патріаршій Церкві. Екуменісти запрошують і Всеросійську Церкву прийняти участь в працях Амстердамської конференції. Досі Православна Церква в Росії не примикала до екуменічного руху. Бажано, щоби вона і надалі не мала нічого спільного з цим рухом в силу ось яких міркувань. Руську Православну Церкву запрошують приймати участь в екуменічній конференції, як одну із багатьох церковних організацій, кожній із котрих надається поняття Церкви. Але ми, православній християни, сповідуємо, що Церквою, як заснованою Самим Богом для нашого спасіння, можна називати в суворому сенсі тільки одну спільноту істинно-віруючих християн. Називати ж церквою кожне із єретичних спільнот – це значить не мати правильного поняття про Церкву і попирати нашу віру в догмат про Церкву, викладений у дев’ятому члені Символу віри . |
|
Меню сайту
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|