Українська Православна Духовна Місія

Ігуменя Єлизавета, настоятельниця св. обителі Благовіщеня в Лондоні 

Пам'яті померлих

Короткий життєпис 

Настоятельниця обителі Благовіщеня в Лондоні, ігуменя Єлизавета (в миру Галина Ампенова) народилась в Росії, в м. Костромі, 26 червня/9 липня 1908 р. До втечі сім’ї з Москви в 1921 р., вона часто відвідувала храм Христа Спасителя і удостоїлася єлеопомазання* від патріарха Тихона. На свято преполовіння[1]*, вона стояла зі своїми двома молодшими сестрами на набережній Москви ріки, Патріарх Тихон, очолюючи хресний хід, окропив їх святою водою[2 ]. Галина, якій було так важко покинути батьківщину, прийняла це як благословення самого святителя на від’їзд за кордон.

До 30 –річчя кончини архімандрита Корнилія (Малюшицького)[1]

Багато, хто думає, що святі були лише в древності, а тепер їх уже немає. Так говориться
уже не вперше. Але це, звичайно, не так. Святість не рекламується, не кидається в очі, і тому сучасники часто її не помічають. Ще преп. Феодор Студит, заперечуючи тим, хто думав, що в його час, в VIII столітті, більше немає святих, писав: «І нині багато святих, котрі, як дорогоцінне каміння, знаходяться на землі, відрізняючись не творенням знамень і чудес, бо не в цьому тільки святість, але збереженням правої віри і точним виконанням заповідей Божих, щирою, вільною від заздрощів, любов’ю до братів, співрадінням добробуту свого ближнього, перебуванням вище слави людської – і всякою іншою добродійністю. Так виявляється святість у всякій людині» (Добротолюбіє том IV, гл. 167, пункт 3, стор. 336 - 337)[2]. В наш час, в нашій Руській Зарубіжній Церкві ми бачили і знали Учителя Церкви – митрополита Антонія[3], подвижника – архієпископа Віталія[4], а за рік до кончини отця Корнилія ми проводили у вічність ще двох праведників, котрих, наважуємось сказати, можна поставити в ряд з праведниками древніх віків...