Українська Православна Духовна Місія

Різдвяна енцикліка митрополита Григорія (Бабунашвілі), Бостонського, Первоієрарха СПЦПА (HOCNA) ч. 1.

«Йосифе, скажи нам: / як Діву, Котру взяв ти зі Святилища, / вагітною приводишь в Віфлеєм?" / "Я," – говорить він, – "пророків дослідив / і, откровення отримав через Ангела, переконався, / що Бога народить Марія невимовно; / Йому на поклоніння волхви зі Сходу прибудуть, / з дарами дорогоцінними служіння звершуючи". / Нас ради, Господи, / що воплотився, слава Тобі!». (Тропар на Славі: гл. 3, Царські часи за 25 грудня, служба 3- часу)[1]

Улюблені православні християни,

Цей гімн, що адресований праведному Йосифу Обручнику, одна з багатьох духовних пісень, з якими ми хочемо вітати Різдво Господнє, котрого Бог обрав для унікального служіння Його Втіленню. Богородиця жила в храмі з трьохрічного віку, будучи посвяченою Богу її батьками в дитинстві. За звичаєм, вона повинна була бути видана заміж, як тільки вона досягла повноліття. Але цього не сталося, тому що Вона дала обітницю залишатися незайманою (дівою), повністтю присвяченою Богові, це не звичайно для тих часів.

Праведний Йосиф, будучи пристарілим вдівцем, завдяки божественному натхненню, отриманому священиками Храма, був обручений з нею. У дійсності, однак, він повинен був служити їй як батько опікун і бути захисником, тепер, коли Йоакима і Анни не було більше в живих, щоб вона могла продовжувати жити в самій досконалій цноті і утриманні від спокус. Ця домовленність мала провіденційний намір приховати таємницю непорочного зачаття і народження обіцянного Месії. Ось як Святий Іоанн Дамаскин описує ці обставини:

«Ворог нашого спасіння слідкував за незайманими дівами, згідно пророцтва Ісайї, який говорив про непорочне зачаття. Таким чином, Дева обручається в шлюбі з Йосифом священниками, обманюючи тим самим ворога, котрий завжди славиться його мудрісттю. Відповідно, шлюб був і захистом, і обманом для того, хто спостерігав за дівами ». (Точне викладення православної віри, книга 4, глава 14).[2]

Служіння, до котрого був покликанний Йосиф, було воїстину благородним: служити тій самій Діві, котру він узяв з Храму, яка носила Бога в її чвері. І все ж сам Йосиф не знав про справжню природу свого покликання. Бо, як ми читаємо в Святому Євангелії, істина приховувалась від нього, доки Ангел не запевнив його, у тому, що «народжене в Ній є від Духу Святого» (Матфея 1:20).[3]

Йосиф, укріплений цим небесним запевненням і знайшовши підтвердження концепції непорочності в Пророках, став відданним служителем великої таєниці, що розкривається перед ним.

Чому Йосиф спочатку був обмежений знаннями про цю таємницю? Це було для того, щоб його справжня праведність могла бути розкритою. Євангелие каже нам, що, коли він виявив, що Марія вагітна дитиною, він, природньо, прийшов до висновку, що був незаконний союз. Та все ж він, «не бажаючи надавати розголосу її становищу, схилявся аби таємно її відпустити». Про це, нам каже святий Матфей, ​​тому що він був «праведником» (Матфея 1:19). В цих простих словниках є великий сенс, який ми повинні розглянути більш уважніше.Йосиф, дотримуючись закону Мойсея, не бажав мати нічого спільного з тими, кого запідозрили в перелюбі. Тому він хотів позбавитися від неї, тобто розвестися з нею.