Історичний нарис про початок святкування дня Різдва Христового.
 Святкування дня Різдва Христового належить до числа самих урочистих і самих древніх християнських свят. Первісні християни стали святкувати день Різдва Христового невдовзі після встановлення святкування усіх недільних днів на протязі цілого року. Коли саме почалося святкування Різдва Христового ніхто з отців і істориків Церкви не визначає; стверджують лише, що день цей почали святкувати раніше усіх інших християнських свят і що початок цього святкування міститься у колисці християнства. Найбільше всього займалися дослідженням цього питання отці Церкви ІV століття, але дослідження їхні зводяться лише до наступного: початок святкування дня Різдва Христового приховується в сивій глибині перших віків християнства і витікає з часів апостольських.
На початку ІІ століття святкування дня Різдва Христового уже було святом суспільним, церковним. Раніше інших воно введене в Церкві Антіохійській. За деякими джерелами видно навіть, що це свято остаточно встановлене в 138 р. єпископом Телесфором, що воно належало у той час до перехідних свят, святкувалось то в січні, то в травні і святкувалось переважно в один день з Хрещенням чи Богоявленням. У східних Церквах Різдво Христове святкувалось разом з Хрещенням завжди в січні; в Церквах західних воно святкувалось переважно окремо, називалося першим Богоявленням і святкувалось в грудні, частіше всього 25 грудня. Друге за стародавністю свідоцтво про це свято знаходимо у Климента Олександрійського († 217 р.). Є також свідоцтво про те, що свято Різдва Христового спочатку святкувалось на Заході і звідти перейшло до східних християн. Деякі дослідники встановлювали не тільки рік, але й день Різдва Господа: одні доводили, що воно було у 28–й рік царювання Августа – 25 Пахона (9 травня); інші – послідовники Василіда – стверджували, що воно було у 15–й рік Тиверія – 15-го числа місяця Тубі (12 січня); треті запевняли, що Спаситель родився 11-го числа того ж місяця (8 січня), а четверті, нарешті, говорили, що Різдво Христове сталося 21-го або 25-го Фармуфія (10 чи 20 квітня). Внаслідок неоднакового встановлення дня Різдва Христового воно і святкувалося у різні дні. Принаймні безперечно те, що свято Різдва Христового святкувався майже в усьому християнському світі уже на початку ІІ століття, хоча не в один і той же день. Свято Різдва Христового на Сході поєднувався з Богоявленням на підставі слів св. Луки про Хрещення: «І той бє Іісус яко лєт трідєсят начіная» (Лук. 3, 23), котрі свідчили що день Хрещення був близьким до дня Різдва.
Остаточне вирішення питання про святкування дня Різдва Христового сталося в ІV столітті. Св. Кирил, патріарх Ієрусалимський (350-387 рр.), і папа Римський св. Юлій І (337-352 рр.), за попередньою взаємною згодою, скликали для обговорення цього питання раду із авторитетів тодішнього духовенства як східних Церков, так і західних. Рада, після всебічного обговорення запропонованого питання спільно зі своїми представниками Кирилом і Юлієм, порішили: святкувати день Різдва Христового усім християнам в один день, саме 25 грудня, як святкували до того часу західні християни або Римська Церква. З того часу усі християнські Церкви, як східні, так і західні, стали святкувати Різдво Христове в один день – 25 грудня (7 січня за новим григоріанським календарним стилем – ред.). На підтвердження цього наводимо слова свят. Іоанна Златоуста, котрий в 386 р. говорить про святкування Різдва Христового у 25 день грудня наступне: «Цей урочистий день жителям Заходу був відомий з древності, а до нас перейшов небагато років перед цим. Ми прийняли сей день від тих, котрі мають точне поняття про цю справу і живуть у Римі; вони, святкуючи сей день значно раніше за древнім звичаєм, принесли і до нас (на Схід) відомості про це» (Т. ІІ, 325-356). Довго проживаючий на Заході св. Афанасій Великий (326-373 рр.) у своєму тлумаченні на Євангеліє Матфея теж пише, що Іісус Христос родився у 25-й рік царювання Августа на 8-мі січневі календи, тобто 25 грудня (Montf. Col. Patr. T. 2, p. 27). Вочевидь, і він засвоїв поняття про день Різдва Христового на Заході і потім увів в Олександрійській Церкві. Виняток в цьому випадку становила Церква Кіпрська: Єпифаній Кіпрський († 403 р.) ще на початку V століття писав, що Іісус Христос родився 6 січня; але вчення його визнано всіма Церквами невірним. Деякі отці західної Церкви свідчать, що хоча немає твердих історичних підстав стверджувати, що втілення Бога Слова настало саме 25 грудня, але на рішення на користь цього дня Кирила і Юлія могло впливати і те, що в цей день припадає рівнодення і відбувається немовби «народження сонця». Інші припускають, що 25-го грудня обрано ще і тому, що язичники у цей день святкували свої Сатурналії, а відомо, що отці Церкви при вирішені таких питань завжди звертали на це особливу увагу, не бажаючи дратувати язичників, з одного боку, а з іншого – бажаючи відволікти християн із язичників і залучити їх до своїх святкувань.
Безсумнівно також, що тодішні язичники: скіфи, сармати, спори і майже усі взагалі слов’янські племена теж чествували напередодні цього дня свого бога Коляду, бога порядку і згоди. Призначаючи тому день 25 грудня, отці Церкви мали на увазі, що християнське свято Різдва піднесе значення цього дня, пом’якшить дикі ігрища, що відбувались напередодні, покаже перевагу християнських святкувань перед язичеськими і тим зробить прихильними язичників на користь християнства що розповсюджувалось, а саме свято зробить загальним, народним.
Відомо, що в Польщі і частково на півдні Росії (Україна, Білорусь – ред.), в північно-західних і південно-західних губерніях, довго зберігався звичай святкувати цей день, присвячений Різдву, зібраннями з танцями, піснями і т. ін.; сам період веселого проводження часу носило назву «коляди» або «коленди». Назви ці збереглись у простонародді до наших днів. Щоб напередодні дня Різдва не ставалися ніякі чествування і звеселяння, наша Церква призначала у цей день піст - сочельник (вілію – ред.), котрий відрізняється від хрещенського сочельника меншою суворістю, а іноді, на півдні, і рясністю їств, хоча пісних.
(Надруковано редакцією «Православная Русь», №23, 1998 р. по тексту журналу «Воскресний дєнь», №51-52, 1907 р. Назва статті дана редакцією журналу «Прав. Русь»).
|